Прочитаний :  159
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПОЛЕ МОЄ ДУХОВНЕ...
Поле моє духовне
другого тисячоліття -
десь під самим вершечком,
в самім озоновім шарі
пружилось розростатись
посеред ракетних вибухів...
Поволі ставало дірами
глуму, невдячності чорної.
Скільки стачало сили
діри ті затуляти,
серцем їх конопатити -
рани щоб затягалися
чистим озоновим шаром.
Поле моє духовне
спалахами пропалюване -
поглядами ворожими,
градом метеоритним
бите - словами недобрими...
Поле моє позбиване,
зранене, покривавлене,
знову думками стягуване,
рядками міцними позшиване
десь під самим вершечком
другого тисячоліття -
в самім озоновім шарі,
латане, перелатане,
звужується поволі,
з часом стає лиш латкою
в цьому страшному хаосі
(броунівському русі)
безцільному, безладному,
скритному, небезпечному,
вірусово-заразному...
В цьому страшному хаосі
поле моє духовне
силами тими магнічене,
геть все наелектризоване, -
спалахами, розрядами зблискує
словотворчими.
Так на межі озоновій
другого тисячоліття
поле моє духовне
латане, перелатане
стикується перед космосом
тисячоліття третього.
|
|
