Осіннє…
..
Загадкова... року повість,
..
.. кроки в дощ... бездумні...
---------------------------------------------------------------
Глибоко. .
Довгий, протяжний, сріблястий, глибоко пронизливий сум...
Оберт, півоберт, безцільні постріли очима - нікого...
Щемить, нудить, кудись засмоктує, болить десь глибоко
всередині...
---------------------------------------------------------------
Вулицями
І кожна з вулиць вкотре подарує мені ковток
повітря? сонця? сенсу?
Заіграшки поглине, світлом зацілує,
Дасть зливу слів, в яких не знайдеш перцю.
І місто з свіжим вітром презентує
Сенс для людських осінньо-довгих ранків
Смарагдовий схід сонця медом намалює
І наллє ночі сизо-зоряним рум'янцем.
І будуть вужиками вулиці сплітатись
Під нашими ногами і думками,
І небо-море-хмари розливатись
Почнуть під цими пляжами-дахами.
І врешті гравієм розсиплються у тьмі
По мінно-асфальтованій дорозі
Всі смерчі із надій, думок і мрій
Які ці закутки стерпіти вже не в змозі.
Знешкодити минулий час спроможні
Лиш ми, своїми замшевими мріями,
По вінця наливаючи кишені
Кераміко-обпаленими зорями.
Їх діставатимем із себе лиш для внуків,
Чи для бомжів з сусідніх переходів.
Віддавши - набуваємо, і завжди
Скалочки світла забирають наші болі.
Зсипають в закутки всі посмішки і зливи,
Що обдаровують нас вихорем думок,
Вперед-назад, і, врешті, неважливо -
Назустріч крилам розіпнутим бриз чи смог...
---------------------------------------------------------------
Ничто не спасает.
..
И все равно на взгляды соседей -
У них даже души стерильны...
---------------------------------------------------------------
Там
..
Обличчя, спини, сумки, долоні
розмазані по склу в дверях маршруток.
..
---------------------------------------------------------------
зрозумій
вона хотіла послатись тобі до ніг
була готова писати щодня листи,
а ти знічев'я в світанок від неї біг,
а ще боявся. боявся її висоти.
У тебе щорання - кава, у неї - мрії
їх книга замість сніданку щодня підносить
не чорно-терпко-солодкі і без ванілі,
а вишито-рушникові, без перекосів.
а в полудень - лише сонце і без калорій,
в той час, як у тебе знов - планктонна рутина
і небо - щодня інакше, жодних повторів
і розуміння, що ти - навіть не третина.
Вона хотіла писати тобі вІрші
а ще хотіла дістатись твоєї суті
хотіла, щоб не краще, але й не гірше
а в ідеалі - думки твої бачити й чути
світанок-галоп і безодня аж до смеркання
із сонцем-вітрами-небом гасити смутки,
а ти так і не зрозумів, що кожне прощання -
це ще один її танець під твою дудку.
---------------------------------------------------------------
хмільне
..
.. на м'ясо душу рвала.
..
міняємо ..
.. почуття - на спогади дешеві.
..
дзвінок набатом роздере твій мозок
..
---------------------------------------------------------------
|
|
