Усмішка дощу
Я мокра грозою кричу,
Немов віддаюся дощу.
..
Я серцем землю укриваю.
..
----------------------------------------------------------------
ЗЕЛЕНИЙ СВІТ У ВІДГОЛОСКАХ БУРІ ( ІІ )
..
Мов синя плахта в дірочках
Небесна синь у зірочках
..
Прозорі промені-потоки
Мигтять ..
..
Роса - периночка листків
Вкриває діток-завитків.
А коник-стрибунець купався
У ранніх росах відбивався.
Веселку зустрічав лелека
Летить дугою ще з далека.
У кольорах немов кохався
І вітер в хмарах пір’ям грався.
..
Вдихнувши пахощі бузку
Відчуєш ауру тонку.
Душа огорнута красою
У травах вмилася росою.
Оперитись би в біле пір’я
Злетіла в небо синя мрія!
..
----------------------------------------------------------------
СУЦВІТТЯ ПОЕТИЧНИХ СЛІВ
Мовчання нетривке, яскраве
Ще миготить в затишші снів.
Щоб пупянки в моїй уяві
Сягнули вже суцвіття слів.
Писати квітами б навчитись!
Як у поетів вічних золотих,
Що перами колись на плитах,
Виводили поему чи диптих.
А далі кану в маки українські,
Волошками блищать рядки митців -
Суцвіття слів вдихатиму подільські,
Що мають праісторію з різців.
Цвітуть слова катренами в Костенко,
Аж чути птахів трепетний наспів.
Люблю читати Стуса, Симоненка…
У ліриці – блищать суцвіття слів.
Пилок розносять у словесні ніші,
Від слів крилатих, золотих,
Що здатні в зав’язі дозрівши,
В найкращих віршах розцвісти.
----------------------------------------------------------------
…тік-ток!…
А час біжить прожитими рядками,
В годиннім цокоті думок.
..
----------------------------------------------------------------
ПРО ЩО ЙОГО СЛЬОЗА МОВЧАЛА???
Присвячую першому юному коханню.
Його сльоза про все розкаже
Або про щось мені змовчить!
Кохання мову міцно зв’яже –
У горлі слово ще болить!
Сльоза булА надміру тиха…
Надміру ніжна і тонка…
Обличчя мокре у відлигу,
В коханні того юнака.
Ота сльоза про це мовчала,
Зіниці ж сипали кришталь.
Зо два карати там блищали,
Поки не стріли мою шаль.
Його сльоза – то страх розлуки,
Канва заболених прощань.
Зціляю рани,... горну руки,...
Втираючи сльозу мовчань.
Так тепло було в поцілунку!
Від сліз і присмак солонів,
Його втішала подарунком
У дощові весняні дні.
Минули сльози і зітхання,
Забрала доля і Його...
Лишилось в пам`яті зізнання,
Кохання першого того.
----------------------------------------------------------------
ЗРУЙНОВАНІ МОСТИ
..
В подушку перлами заплачу...
..
----------------------------------------------------------------
…БЕЗ ВАС!
Пече від гіркості полинних фраз,
..
То хай слова забудуть шлях до Вас!
Думки щоб не паплюжили реальність.
..
В похмурий день зливаюся з дощем
..
Вмерзає в дзеркало душа без Вас.
..
----------------------------------------------------------------
АДАМЕ, ти й досі бажАний!…
..
Запав мені янголом в душу.
..
Любов’ю розлуку гоїв.
..
І вистачить шелесту слів.
..
----------------------------------------------------------------
Ніжне тремтіння
..
Очі твої говорили.
..
Шепіт пронизував наскрізь…
..
----------------------------------------------------------------
Уривки з блокноту ( ІІ )
3.
Замерзати самотнім боляче.
Проживати самотньо зле.
Про врожайність у Бога молячи,
В землю сієм насіння гниле!
***
4.
Мінявся ти, змінився світ,
Льодовикове танення...
А в серці не скресає лід,
Лежу одна, поранена.
***
5.
Слова друкованих стрічок
Не гарну викличуть гримасу:
Суїцидальності стрибок -
Сучасні парадокси часу
***
6.
З думок складаю алгоритми,
Укаже циркуль напрям руху.
Життя біжить надміру тихо
Загорнене у шкаралупу.
***
7.
Зробив моє серце трофеєм своїм,
А очі - своїми очима.
Та душу в скарбниці чіпати не смій,
Бо з Богом навіки єдина!
----------------------------------------------------------------
ТАНАТОС-ТРАНС
Шум думок затихає в кімнаті,
Поринаю в невидимий транс:
Я - дитина! Я – жінка! Я – мати!
Я - любов без фальшивих прикрас.
Ледь тонке відчуваючи тіло,
Не порушити б сутність душі,
Що одразу під стелю злетіла,
Мов правиця зникає в лівші.
Повернути б скоріше у зав’язь -
Застигала пульсуюча кров,
І думок легкий шепіт придався б
Щоб життя повернулося знов.
Транс вертає у дивну зональність,
Де немає ні часу,… ні слів…
На духовному рівні незнанність,
В паралельності вимірів снів.
----------------------------------------------------------------
Я – монах // езотеричний експромт
Я – монах…Живу у високогірному Тібеті. Кожний день починаю з ранкової мантри любові, на улюбленому схилі гори. День мій проходить досить мирно і злагоджено…шукаю хмиз, готую їжу з первозданних дарів природи, медитую… Іноді здається, що я схожий на звіра, особливо коли практикую асани. На мить стаю швидким тигром, ніжною ланню чи пишнокрилим журавлем.
Як добре бути аскетом!... їжа не зашлаковує мій шлунок і кров…люди не з’являються по кілька місяців, лише туристи турбують спокій, надто тут гарна природа і цілюща джерельна вода. Слухаючи струмок, буває, стаю водою і омиваю кожну рослинку і камінець навколо…я чую шепіт дерев, трави, вітру…я стаю одним цілим з первозданним зеленим світом.
Дивно, та інколи мені сниться молода жінка… Хто вона? Чому вона приходить до мене? Та згодом зрозумів, що ця мила особа моє перевтілення. Я бачив своє наступне життя…. Вона гарна…інколи зупиняю себе на думці, що в її карих очах я тону…чи то віддзеркалююсь…а ще…вона пише вірші…і читає мені про життя, містичні польоти пегасів чи про юне кохання. Як дивно відчути своє втілення саме в образі жінки. Слабкої чуттєвої тендітної особистості, яка дарує цьому світу радість лише однією посмішкою. Задумався.... Одного разу я запитав її ім’я, а вона мені всміхаючись, шепоче латиною «Життя» і зникла... у світанкових променях Бога. Ранкова медитація повертає мене до Божественної суті,і я знову я. Звичайний монах -аскет, що присвятив своє життя служінню Богу...
Яке ж чисте гірське повітря!… Який на дивовижу, теплий золотий диск... Чую птахів, знову заводять свої елегії…Як добре усамітнюватись… у лоні природи...Як добре любити…Як добре жити…
Так!.. її зватимуть Vita – життя!...
----------------------------------------------------------------
ДО ВЕЛИКОГО ХРИСТИЯНСЬКОГО СВЯТА! / З ЛЮБОВ*Ю !!!
..
У ВІРІ НАДІЯ ЖЕВРІЮЧА,
З ЛЮБОВ’Ю ВСМІХАЄТЬСЯ БОГ!
..
.. КРИГА БОЛЮ СКРЕСНЕ!
..
ВІДКРИЮ ДЕНЦЕ ВІДЧУТТЯМ!
БОГ В СЕРЦІ ПАГОНОМ ПРОРІС!
..
----------------------------------------------------------------
ОДИНОЧЕСТВО
..
.. одиночество причиной
Души болезненных гримас.
----------------------------------------------------------------
ВСЕЛЕННАЯ ЧУВСТВА ЛЮБВИ !!!
..
Я стану твоею вселенной.
..
Ты должен ..
.. влюбится, нетленно!
..
Любовь – это чувство бесценно!
Возможно, его измерять
Планетами целой вселенной!
----------------------------------------------------------------
ПОДАРОВАНЕ ЖИТТЯ!
СВОБОДА ДАРУЄ КРИЛА....
ЛІТАЮ НАД КОРЕНЕМ ЗЛА
Я ДУШУ ПРОЩЕННЯМ УМИЛА
ІЗ ДОТОРКОМ БОГА ЧОЛА!
----------------------------------------------------------------
ДУША НА ТРОТУАРІ / Уривки з блокноту
..
Я мрію про вірне кохання,
Любити до лету душі.
Прокинутись лінь стало зрання,
Засохлі думки - спориші.
----------------------------------------------------------------
З ТІЛЕСНОЇ КНИГИ І СУВОЇВ ДУШІ
..
Розгорнувши тіло, наче книгу,
Я відкрию душу мов сувій.
Закрутила голову, мов дзиґу,
Ти ж мене цілунками зігрій.
----------------------------------------------------------------
ПІДКОРЕНЕ ЄСТВО !!!
..
Ти переміг моє слабке єство!
Ввійшов із усмішкою в серце-двері.
.. з душі тепло дістав
..
Повзе по тілу пік спокуси змійка
..
----------------------------------------------------------------
СПОКУСЛИВІ ДУМКИ
..
В душі твоїй нектаром розіллюся
..
Ми вже на Ти, вітаю з новим рівнем!,,,))))))
Нехай щастить в підкорені мене!!!))))
..
Коли Амур нашіптує кохання,
Ох, ті слова - СПОКУСЛИВІ ДУМКИ!
----------------------------------------------------------------
НЕ ЗА ВІКОМ ТА ЗА СЕРЦЕМ
..
Палахкотять захоплено думки.
..
----------------------------------------------------------------
МОВЧАТЬ СЛОВА… ( До річниці Чорнобильської т..
..
Сльозина болю по щоці стіка.
..
----------------------------------------------------------------
НА КРИЛАХ ЛЮБОВІ
..
Оперена злітаю в піднебесся,
До німбу сонця близько-близько!!!
Душею він своєю розпростерся.
..
----------------------------------------------------------------
***ВІЧ-НА-ВІЧ *** (Відкрито – інтимно - чуттєво)
Обхопи мої стегна, торкни поцілунком…
Щоб метелики чули торкання долонь -
І позбулась душа кам’яних обладунків
І до скронь,… притулися до скронь.
Вдовольни свою спрагу в моЇх поцілунках.
Від чуттєвих деталей шарілись листи.
На підлогу сповзли всі моЇ обладунки.
Чоловічим єством одурманюєш ти!
----------------------------------------------------------------
|
|
