Я не знаходжу нового для себе
І в \"Обране\" нікого з вас не додаю...
Не вдовольняєте мої потреби,
Уяву й душу вам не вразити мою...
Ви про кохання пишете те саме,
Банально, пафосно, ображено на світ,
Немов цілуєте старезними вустами
Якусь стару, якій минуло двісті літ !
Ви пишете на політичні теми...
Це що вірші ?! Це, в біса, випуски новин!
Геть! На Майдан! Вирішуйте проблеми!
Що, опустили очі? О! Всі як один...
Коли ж у когось блисне світла думка,
Яку не соромно покласти на папір –
Кидає вам під виглядом дарунка,
Як кістку в клітку, де чигає дикий звір !
\"Ось істина! Велика і тривожна!
Гризіть і думайте! Видобувайте суть!...\"
А кістка ця – обсмоктана й порожня,
Без запаху й смаку. Вітри у ній гудуть...
Ви тонете... В маразмах, в білих віршах,
В ідеях диких, божевільних і дурних...
Ніхто не здатен викликати більше
Ні сльози, ні повагу, ані сміх...
1. Вы сейчас в интернете.
2. Вы в Клубе Поэзии
3. Вы читаете это.
5. Вы не заметили что отсутствует пункт 4.
6. Вы сейчас это проверили.
7. Вы улыбаетесь.