- Враження якісь залишились?
- Є, чимало.
- Поділишся?
- Вчився всі роки на платному, носив, як і більшість студентів, хабарі за екзамени і заліки, бо інакше здати було реально тільки після якогось там разу. А що тут обманювати. На сьогоднішній день в УАД залишилось тільки кілька викладачів, до котрих горнеться душа. Наприклад, завкафедри української мови та літератури, професор Микола Старовойт; доцент кафедри історії Орест Босак; викладач української літератури Зіновій Бичко; викладач КВТ Орест Хамула; викладач української мови Марія Левицька. Цю щиру людину та її посмішку не забуду ніколи. Наш декан Ігор Барановський, його заступник Галина Чорнозубова – це ті люди, від яких я дійсно щось почерпнув для себе. Не можу не згадати чудову людину Лідію Сніцарчук. Вона у нас викладала журналістику. Від таких дійсно чогось навчишся людського. Олена Скочинець – також фаховий викладач із журналістики. Василь Гутковський, керівник видавництва «Піраміда», також чудовий викладач видавничої справи. Звісно, я не хочу ображати академії, але є у ній і такі працівники, котрі постійно живуть на хабарях, або роблять вид, що їх не беруть, і тим самим дурять самі ж себе. А потім виходить: «Ви недопрацювали», «Ми вас виженемо» і таке подібне. Ось дивує мене, як можна продавати дипломи на кафедрі з-під поли, а потім при захисті сміливо дивитися студенту в очі, знаючи вже яку оцінку він отримає? Нехай їм буде соромно і ректору також за це. Забрав диплом звідти і досить.
- А про магістратуру не думав?
- Такі люди, як я, рахуються селюками в очах викладачів. А ось ті, в яких батьки грошей багато мають, можуть закінчити і магістратуру. Цікаво, що вони потім за фахом навіть близько не працюють. На таку несправедливість гидко дивитися.
- Але ти ж навчався заочно?
- То це ще гірше, як очно.
- Але ж здобув освіту?
-Дякую за це Богу!
- Зрозуміло. Розкажи, чим тепер займаєшся, адже я знаю, що коли ти у студії дубенського телеканалу проводив інтерв’ю з О.Фразенком, ти ще й працював журналістом у «Нашому дзеркалі».
- Було таке кілька років тому на Дубенській телевізійній станції. При телебаченні функціонував, і зараз є, тижневик «Наше дзеркало». Там я вчився працювати. У мене й до нині збереглися найкращі враження про колектив. А наразі працюю у газеті Дубенської міської ради «Замок».
- Подобається робота?
- Для мене загалом журналістика – це ще одне життя, в якому завжди є все: і неприємності, і гаразди, і перемоги, і поразки.
- Якось нещодавно відвідувала твою сторінку у соцмережі «Vk.com». Ти там написав, що закінчив ще кілька біблійних шкіл, а нещодавно взагалі – курси із археології у місті Тула. Це правда?
- Якщо написав, значить так і є. Щодо біблійних шкіл, то дійсно закінчив їх чимало. І зараз ще навчаюся в одній. Для чого? Для саморозвитку, для себе, щоб отримати знання і помірковано їх використати. Мені подобається досліджувати Святе Письмо. І найголовніше – його можна знати, але не варто забувати і про те, що потрібного його, бодай, старатися виконувати…
- Ти згадував про «ФРАМ». Що це таке? Яка твоя роль там?
- Це Всекураїнський літературно-мистецький клуб, у якому ми даємо можливість проявити свій талант людям, котрі тільки-но починають творити (вірші, прозу, поезію, публіцистику). Я поки що є координатором цього проекту.
- Він зараз діючий?
- Працює, щоправда, не так, як би хотілося.
- А в чому ж тоді причина?
- Один у полі не воїн, а четверо людей весь проект не обіймуть. Але «ФРАМ» нікуди не дівався і надалі функціонуватиме завдяки технічному редактору Олександру Наконечному.
- Деякі із твоїх матеріалів читала у Львівському «Високому замку», пишеш туди?
- Писав раніше і не тільки у це видання. Був дописувачем багатьох газет. Наприклад, «Вісник і Ко», «Високий замок», «Ого», новий інформаційний портал міста Дубна 03656.in.ua.
- Олеже, а чому ти замовчуєш про те, що на місцевих виборах ти балотувався від Народного Руху у депутати Дубенської міської ради?
- Це Ви мене просто не запитували. Була така справа, спробував, більше не хочу. На згадку тільки залишив собі кілька своїх листівок. Так би мовити, для архіву.
- А нині яке твоє ставлення до політики? Здивувалася, коли дізналася, що навіть у Дубні є цензура?
- Де ж її тепер немає. А ставлення до політики, як професійного журналіста, – нейтральне. З позиції простолюдина імпонують кілька партій. Однозначно назвати одну навіть не беруся.
- Яку співпрацю проводиш із Міжнародними благодійними місіями?
- Благодійну. Одна з них «The new life mission» із Південної Кореї.
- Нещодавно світ побачила твоя «Двадцять п’ята зима», які були попередні збірки?
- Остання з них справді нещодавно побачила світ - і розійшлася. Попередні дві - «Завжди за руку з Ісусом» та «Благання життя» - вийшли самвидавом у 2007 році.
- І на завершення інтерв’ю, розкажи, чим займаєшся у вільний час?
- З донькою вчимо алфавіт. А вже потім, вихідними, чим тільки…
- Твої побажання львів’янам?
- Божої мудрості, бо від неї залежить кожен крок…
Аліна ШУМЕЙКО, м. Львів
для поралу 03656. in.ua
|
|
