Тобі ніколи не зрозуміти моїх чорно-білих снів. Де ти завжди на синьому фоні. Усміхаєшся мені і пестиш, як тоді. Пам'ятаєш, коли ще не було болю?
Не було свободи, бо вона не було потрібна, був солодкий полон, а залишились тільки кайдани.
Хочу видалити твоє ім'я назавжди. Зникнути і забути про бруд. Без пояснень. Давай вдавати, що ніколи не знали одне одного. Так буде краще. Так буде легше. Давай закриємо альбом. Він все-одно не весільний.
Очі які згоріли знову не засяють.
Людина, яка не готова на все заради іншої не любить.
А я любила неправильно, занадто сильно й сама себе спалила, думала що зі сталі, а насправді з попелу. І кожен мій вірш, кожен мій вірш він про мене і брехня більше не "канає", що я пишу просто так. Ні це все про тебе, про біль який приносиш ти щодня.
Ця любов хвора і я співаю в тому хорі.
Але це не життя.
Згадувати твою щирість любов, відданість щодня, яка перетворилась всього на-всього у ятрючу рану яка розриває мене на шматки.
Я більше не твоя дівчинка і взагалі я більше не....
Життя поділяється на коли ти можеш писати і коли ти не існуєш зовсім. Так от я більше не існую. Досить вдавати ідеальні стосунки краще вже не дзвони і не блазнюй, бо більше не
смішно...
Тобі підійде будь хто з твого міста з такими поглядами як у тебе але не я бандерівка з дурними моральними цінностями, які тобі ніколи не зрозуміти за 991 км від мене.
ні нам ніколи не бути разом.
Твої друзі праві. вони тебе розуміють, а я інша.
краще померти, ніж таке життя.
Таке життя це суцільний біль не прирікай мене на це.
Я розбита тобою і більше не можу пробачити.
тобі ніколи не зрозуміти як це жити без тебе і вмирати тому що ти живеш спокіно без мене. в тебе є друз і на компроміси не готовий. адже любов це великий компроміс.
|
|
