згідна з тим,що вночі людина дуже багато думає.
Коли навколо ні душі, усе оповила тиша і темні фарби ночі, ти згадуєш про всі приємні,і не дуже, моменти; сказані слова,які сто раз перекручуєш в голові і уявляєш: Що було б ,якби я сказала по-іншому?
згадуєш людей,які стали чимось важливим у твоєму житті,які подарували тобі незабутні емоції,теплі слова,людей,які потім водночас стали і найбільшою помилкою у твоєму житті,які після всіх "щирих", як ти думала,слів, залишають тебе наодинці із своїми проблемами і думками,нічого не пояснивши.
Оці безсонні ночі. Вони заставляють думати...багато думати. Саме вночі народжуються нові думки,які ти записуєш на папір,римуючи на ходу.
Іноді вони рятують. Іноді убивають. Іноді хочеш,щоб вони тягнулися хоч трішки довше,а часом хочеш скоріше закрити очі і поринути у світ снів,забувши про реальний,де так багато болі і розчарувань.
А до ранку не так і далеко. Але ще так довго можна себе вбивати думками...краще піду спати,залишу думкам ще краплю себе на завтра. Їм теж треба їсти. І я, здається, їхня постійна вечеря.
|
|
