Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!***
САЛЮТИ МИРУ
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень
Ми щороку зустрічаєм свято —
Перемоги радісної день.
І встають у пам'яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над рейхстагом гордо піднести.
І живуть у пам'яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх серцям — віками пломеніти
На червоних наших прапорах,
Їх думкам — перемагать і жити
В наших творчих думах і ділах.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
І тому, коли надходить свято, —
Кожен рік у травні, навесні, —
Наші грізні бойові гармати
Салютують миру — не війні!
***
КОМЕНТАРІ
17.12.2018 - 15:32
АРИНА ЛУГОВСКАЯ: Щодо останньої фрази... Симоненко був людиною з совка, яка ще не відкрила для себе архіви. Тому дехто закидує на його неоднозначність. А він вірив у те, що бачив. Як вірили ми, народжені у 50-60 роки, що не знали сталінських репресій, не чули про голодомор, бо усе це сховано було і запечатано, за розголос каралося судом і поневіряннями. У 93 бабуся мені дещо порозказувала перед смертю, я була вражена і налякана. А я була вже доросла жінка, мала що де знайти і почитати. А ви про 60-ті... та однозначна він був постать, задурена, вихована на брехливих ідеях лицемірами і шахраями. Йому мабуть у труні тісно, що так помилявся, бо мав честь
08.07.2018 - 01:49
Сокол: Добре і тривожно. Потрібно помнити, що Історію Українського народу і України підмінили іншим розумінням-царським, совковим. Та цей непотріб люди викинуть з своїх сердець. Воля и Слава українців переможе.
Георгий Данко: Спасибо за стихи!
Жизнь Василя СИМОНЕНКО, конечно же не однозначна. Как и любой Поэт-Мастер, он не мог пройти мимо несправедливости, лжи, обмана. Поэтому и не удобен был власти. Любой. И его сердце очень болело за нашу Украину и ее людей.
*****
Рано ушедшему Поэту
Василю Симоненко (1935-1963)
Рядом с ними жил Поэт...
Жил, творил, мечтал...
Двадцать восемь долгих лет
Рядом Он дышал.
Жил в неведомом для них
Страстном Мире Грёз -
И не по земле ступал,-
По Ковру из Роз!
А они... Прочли они
Лишь о Нем тогда,
Когда в потрясенный мир,
Словно с гор вода
Весть ворвАлась: "УМЕР ОН!"
Живы лишь СТИХИ...
В них Он Отдал "на потом"
Часть своей души!...
Рядом с ними жил Поэт...
И был незнаком...
А теперь - Поэта нет!...
Только, НЕТ - ЖИВЁТ ПОЭТ
Вместе со Стихом!
Георгий Данко 1970
22.10.2015 - 14:23
Прекрасное посвящение! Его жизнь, в принципе, неоднозначна, как и уход из неё... он сильно болел... очень сильно.
Любой власти такие люди, как Василь Симоненко, больше подходят в виде памятников, когда они не в состоянии уже постоять за себя и дать по морде тем, кто перевирает смысл их посланий миру. Так ушел из жизни наш современник Кузьма (Андрей Кузьменко). А Василь, судя по дневникам и воспоминаниям людей, которые знали его лично, был довольно горячим, взрывным. Вечная память настоящим людям и настоящим героям
A.Kar-Te: Я думаю, Аль, что нет людей, сомневающихся в величии и значимости Праздника Победы.
А вот по сегодняшней ситуации в стране ... Вижу только вранье, воровство и предательство...Печально, плачевно...
17.05.2015 - 11:45
Спасибо, Олечка!
Ти права, Василь Симоненко так і каже, наче про сьогодення розповідає:
"Розпродали б і нас по всій землі..."
"Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб..."
Це писала людина, яка пішла з життя ще у 1963 році, людина зовсім не налаштована на "совок", та через життя якої мороком пройшлася війна.
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Дуже актуально!
мне тоже
