Чому найкращі думки заповзають до твоєї говови саме вночі, коли ти намагаєшся заснути і залишити цей день у минулому. Чому ідеальність його прояснюється в чорній пітьмі. І ти вже, напевне, спиш тілом, а душа ще хоче якоїсь мальовничості у твоїх думках. І ти не раз малювала на полотні своє щасливе майбутнє різноми кольорами, яке кожної ночі міняло свою палітку фарб і ставало чи то новим, чи відредагованим.
І коли ти вирішуєш покласти це на аркуш паперу, все нібито розлітається у різні сторони, залишивши вас - чистих - один з одним. І все нібито добре, але рано чи пізно, до тебе прибредуть нові мрії та спогади, які захочуть, щоб і ти з ними "погралася". Подумала разом з ними, і про них. Кожен вимагає собі уваги, і ти, щоб не ображати, йдеш на поступки, і починаєш мислити разом із ними. Іноді серед думок знаходяться слова, які просяться докупи, і так створюється вірш, хоч іноді, пришкутильговуючи на останні склади свого тексту.
|
|