Хто так плаче жалібненько за вікном?
То до нас прийшов маленький гном.
Стукати у двері він стидається,
І за кущиком біднесенький ховається.
Моя Таня вигляне в віконечко,
Усміхнеться їй ласкаве сонечко,
Гарна киця чемно замуркоче
І залізти через шибку схоче.
Таня забавки на лавку повиносить
І побавитися гномика попросить.
Він розкаже їй найкращу казку
І у гості прийде вже на Пасху.
Разом підуть пасху посвятити,
І свячену воду будуть пити,
Заспівають пісню Великодню,
До Домаморич приїдуть вже голодні.
В бабці малюватимуть писанки,
І до Тані прийдуть колєжанки.
Вже під вечір гномик попрощається
І у свою казку заховається.
Рано-вранці мама Таню збудить,
Але гномика вона ще не забуде,
Буде за вікном його шукати,
З братом обійде довкола хати;
І Мар'яночці про гномика розкаже,
І який маленький був, покаже.
Гномику маленький, не ховайся,
А до Тані знову повертайся,
Бо вона тебе вже полюбила,
Шкода: мама рано так збудила.
Мрій, дитино, ти у Божій ласці,
Ще життя твоє у снах, у казці.
Спокоєм хай сяє твоя хата,
Виростай в долонях теплих тата!
Гномик твій ще спуститься з небес,
Ще почуєш ти:"Христос Воскрес!"
|
|