О! Я прекрасно знаю цей стан «нежиття». Перебула у ньому майже 2 роки. При чому, розумом прекрасно розумієш, що щось не те. Схоже на депресію, але то не вона...
З цим треба боротися, хоча, деякий час корисно побути у цьому «киселі»)
Воно і зараз трохи тягнеться в голові, але без цього, по-моєму, не можливо творити.
Але, жити без відчуттів, почуттів – це не життя. Можна сказати, що я була мертвою. Слава Богу – народилася знову) Тепер ловлю кожну мить, щоб Жити. Байдуже на все! Не знаю, чи то зрозуміло, бо видається егоїстичним. Та якщо я зникну, помру, то кому від того буде ліпше?
Ото пару днів ходжу на якомусь піднесенні і дуже хочу побути самою. Можливо через близьке день народження... Можливо бо так зараз треба) Можливо змінююсь, готуюсь до чогось...
У тебе в ніку пише «Диво»)
Слухаю Фльор і Дом кукол.
Пишу і з цього вже вірш вийшов. Зараз твою слухаю... 6 раз підряд.
У тебе в ніку пише «Диво».
Слухаю «Флёр» і «Дом кукол».
До всього знаходяться рими
І не завжди, як кажуть – «у муках».
Щось тонке, немов павутинка,
Знов з*являється в моєму нутрі.
Ми граєио в шахи. Наступна клітинка
чорна. З чаєм на чиєму вікні?..
Я замальовую свої ночі словами,
Забуваючи завжди про останній мазок.
Холодно буває навіть з зірками...
Але тепло під «Любов до зірок»...
Думаю, що , на разі, не хочу більше говорити. Радше, заплющити очі і мовчати...
Дякую...
|
|
