Є дуже багато речей, які мені незрозумілі. Звичайно хтось скаже: ”Людині не осягнути всього своїм розумом.” Всього – ні. Але розум для того і даний, аби думати, вчитись, розуміти, осягати, запитувати і, надіюсь, отримувати відповідь. Надіюсь ми маємо на це право. Можливо хтось скаже, що треба мати тверду віру без запитань, але у Біблії написано, що треба досліджувати, учитись і триматися доброго.
Отже - запитання. Запитання, які не дають спокою, на які не находжу відповіді.
Досконалий Творець створив досконалий Всесвіт. Досконалим є все в ньому до найдрібнішої дрібнички. Усе є гармонія, злагодженість, порядок незмінні крізь тисячоліття. Усе діє згідно невидимого задуму, згідно невидимого закону чітко, безпомилково, точно. У всьому присутня Божа турбота і любов. І є людина – вінець Божого досконалого творіння.
Чому ж так часто ми чуємо і говоримо, що людина недосконала? Чи міг досконалий Творець помилитися створивши недосконалу людину? Очевидно, що ні. Це просто неможливо – Творець не помилився, не міг. Інакше не був би Богом. У чому ж тоді полягає недосконалість людини? У гріховності? А що є гріх? І чому він є? Тому що людині дароване право вибору? Тоді навіщо воно було дароване? Очевидно для того аби людина могла самостійно творити своє життя. У людини не виходить все гладко, мабуть причиною тому є брак знань. А знання набуваються методом спроб і помилок. Чи ці спроби і помилки можна вважати гріхом? Чи не занадто категоричні буваємо ми люди у своїх судженнях, коли хочемо провести чітку границю між добрим і поганим на наш погляд? Це дві крайності. А як же бути з тим, що поміж ними? Адже поміж ними очевидно стоїть досвід – те що не може мати позитивної чи негативної оцінки, оскільки є шляхом до нашого знання. Як людина знатиме, що є добрим, чи що є недобрим, коли не буде такого досвіду? Отож, мабуть, самі вчинки ще не свідчать про вибір людини, ні про її відчуття по отриманні певного досвіду. Результат такого навчання залишається у душі кожного. А в неї (душу), як відомо, ніхто не загляне. Один Господь. Та чи судитиме Він її? Чи каратиме за те, що дозволив їй жити, вчитись і вибирати?
Бог є Любов. Любов безмірна, всеосяжна, щира, постійна, безкінечна. З любов’ю надихнені ми Духом Божим, що є невід’ємною частинкою самого Творця. Тому Він бореться за нас, довго терпить – чекає. Чекає аби ми згадали хто ми і де наш Дім . Гадаю, Він не карає. Караємось ми самі наслідками наших вчинків, коли немає в них любові. Бо любов творить, а відсутність її – руйнує. Це справедливий закон, передбачений Творцем, втілений у життя, і діючий, як і всі інші закони Всесвіту, на протязі всього буття...Гадаю, Господь не розглядає кожен випадок із наших життів зокрема, все давно передбачено ним у мудрих і гармонійних правилах, на яких тримається усе на світі.
Богові не потрібно від нас нічого – досконалий Творець є Сам повнотою всього. Йому потрібна тільки наша довіра і любов, - те, що Сам нам так щедро дарує. Він бажає тільки взаємності – бо у цьому полягає гармонія.
КОМЕНТАРІ
06.09.2016 - 11:17
Георгий Данко: Сподобались Ваші роздуми. Беру до обраного!
А ше - Ваші вислови про дитину:
"Свідченням досконалості є дитина. Дитина любить себе, любить навколишній світ, людей, тварин, природу, геть усе.... Вона щиро радіє всім і всьому, не тримає образ і прощає. Прощає миттєво і щиро, з любов"ю і довірою горнеться до кожної живої душі.
На жаль це минає. Ми виростаємо і вбиваємо у собі ці прекрасні почування, вчимось НЕлюбові і вчимо так своїх дітей..."
Рідний: Добрий день тобі, моя щира Адель!
Сьогодні день світлого воскресіння. Коли до цих слів не додати імені Того, Хто воскрес, то це лише пуста фраза. Скільки сьогодні є поздоровлень пустих та безіменних.
Читаючи твої запитання, я побачив твою ніжну любов до Твоця і Його творива. Але тут треба і не забувати про змія - диявола. Це той спокусник, що заволодів усім світом і хто перед ним б"є поклін, той отримує владу, багатство і славу.Ось тут, на моє переконання і криється все зло і відкривається нагота людської душі, що відходить від духовних цінностей до матеріальних. Дехто так вже погряз у тій славі і багатстві, що втратив у собі образ Господній. Але не так є з тобою. Твої запитання якраз дають відповідь - ти любиш Господа, а він любить тебе - і це нваіки взаємне!!! І я люблю Його, а в Ньому і тебе і всх, хто йде за цим правилом. Слава нашому воскреслому Христу, який смертю смерть побідив!!!
22.05.2011 - 23:56
Дякую, Володю. Пробач мені, що не відповідала одразу, як отримала цей теплий і щирий сповнений віри і добра коментар...
Сподіваюсь, що я хоч на дещицю така, якою мене уявляєш ти. Бо я боюсь голосних заяв і боюсь аби не дозволити собі почуватись самовпевнено... На жаль я не можу похвалитись примірним добропорядним християнством у собі. Скоріш навпаки. Тому і виникли ці запитання у свій час, на які я довго і вперто шукала відповіді... А попутно робилися висновки. І цей твір-роздум є такою собі сумішшю, коктейлем,п"ючи який, спраглий не нап"ється,а далі залишатиметься спраглим і змушений буде творити собі свій власний...
Навіки слава Христу!
23.01.2010 - 13:54
Оксана П.: Важко відповісти на ваші запитання... Можливо, мені почастило, що моя перша любов створила мій шлюб і мої почуття взаємні. Не можу сказати, що за ці роки було все гладко,чи що все ставалося само собою без зусиль, переживань, вдосконалень, прощень... "Подружжя - це міст, який потрібно щоденно відбудовувати, найкраще з обох сторін водночас.(Уріч Бір).
Одним з секретів нашого щасливого шлюбу є те, що ми щодня разом молимося. Не уявляю іншої людини поряд. Але це мій життєвий досвід, моя ситуація, а у вас по-іншому. Бо лише ви знаєте причини, які розрушили попередній "міст", і ваш вклад в ту ситуацію.
Особливо все ускладнюється, коли є діти, бо ми несемо відповідальність за їх дитинство, подаємо приклад, який набагато переконливіший за слова.
Бог добрий,та справедливий. Але саме він дарує людині кохання...
23.01.2010 - 19:54
Дякую за коментар, Оксанко. Дякую за увагу і спробу вникнути, зрозуміти і дати відповідь на непрості запитання.
Щиро радію, що поряд з Вами любляча і кохана людина, рідна душа - це справді велике і справжнє щастя. Бережіть його! Любові Вам безмежної, радості щоденної, хай щастить!
20.01.2010 - 14:22
СОМ: Бог робить людей досконалими,але цей процес тривалий і коли закінчиться знає тільки Бог,а нам Він дає можливість Йому допомогти прискорити цей прцес,но люди є люди...
20.01.2010 - 15:03
Гадаю, людина народжується досконалою, тільки в процесі життя, вона губить (теряет) свої щирість, доброту, безпосередність, любов, які і є найяскравішим проявом досконалості. Губить і мучиться цим, бо відчуває дискомфорт від втраченого. Тому й намагається щось змінити, наверстати, врятувати чи інше - поновити зв"язок з Творцем.
Свідченням досконалості є дитина. Дитина любить себе, любить навколишній світ, людей, тварин, природу, геть усе.... Вона щиро радіє всім і всьому, не тримає образ і прощає. Прощає миттєво і щиро, з любов"ю і довірою горнеться до кожної живої душі.
На жаль це минає. Ми виростаємо і вбиваємо у собі ці прекрасні почування, вчимось НЕлюбові і вчимо так своїх дітей...
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сподобались Ваші роздуми. Беру до обраного! 
