Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Запис щоденника

logo
Запис щоденника
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру




 Щоденники Авторів | Щоденник Макієвська Наталія Є. | на сторінку автора Макієвська Наталія Є.
(05.04.2010 )
Макієвська Наталія Є. - Остер-колиска мого роду.

Остер місто на Десні та Остерці.

( історично- культурологічний нарис )

Остер / в часи Київської Русі « Град на Вострі», « Град на Вострі», « Остерський

Городець» «Юріїв град»/ - місто районногопідпорядкування Чернігівської області.

Знаходиться в південно-західній частині області на річках Десна / притока Дніпра/ та Остерка / притока Десни/. Географічні координати 51 градус 56 хвилин північної широти та

49 градусів 53 хвилини східної довготи. В 43 кілометрах від залізничної станції Бобровиця

та 75 кілометрах від столиці міста Києва і 72 кілометрах від обласного центра Чернігова.

Місто охоплює територію 76 кілометрів квадратних. Площа лісів складає – 469 га, площа озер 271,7 га. Місто з усіх сторін точено річками Десна та Остер. Річка Десна судноплавна з шириною русла 100-120 м. Населення складає 7 тис.200 жителів - за переписом 2001 року.



З 1803 року Остер був повітовим містом і до нього входили Броварський, Дарницький, Деснянський та частково Вишгородський та Бориспільський райони. З 1962 року місто районного підпорядкування.

Поблизу міста виявлені знахідки періоду неоліту (4000 тис років до народження Христа), пізньотрипільської культури (стоянка урочище «Узвіз» село Євминка), поодинокі знахідки епохи бронзи (комарівської та тшинецької культур), знахідки черніхівської культури та культури волинцівського типу ,яка є попередниця заселення краю ранньослов’янськими племенами .

Перша літописна згадка про м. Остер міститься в Іпатіївському літописі відноситься до 1098 року , який говорить « Того же лета заложи Володимир Мономах городок на Встрі». Хоча слушна думка про те , що поселення слов’ян за легендою існувало раніше, як форпост на річці Вострі та центр збору полюддя в краї. А перше укріплення збудовано, ще за часів князя Володимира Великого, а можливо і за часів князя Олега, бо ця місцевість мала важливе стратегічне значення. Саме в ті часи на Русі з’явився вислів « Держи спис стрілу на Вістрі, пропустиш ворога під Остром, буде ж мати січу під Києвом». Князь Володимир Мономах збудував церкву Архістратига Михайла ( поч. 12 століття , переяслівський тип архітектурного будівництва.) Архістратиг Михайло був покровителем Києва і став покровителем « Городця на Вострі». В 1998 році місто урочисто відзначило своє 900 річчя.

Місто Остер розташований був на перехресті важливих торгівельних шляхів з північних князівств до Візантії та великокняжої столиці Києва також місцевого шляху по Вострі до Унененжа ( Ніжина). Це сприяло швидкій забудові міста, але принесло і великі випробування. В часи Київської Русі містом володіли князі : Всеволод Давидович, Юрій Володимирович (Довгорукий), Всеволод Ольгович, Гліб Юрієвич,Володимир Мстиславич, Ростислав Юрійович, Всеволод Юрієвич. Найбільше до розбудови міста долучився Володимир Мономах та Юрій Володимирович (Довгорукий) які,щоб здобути прихильність прикрасили храм Архістратига Михайла фресками « Оранта Остерська» « Причастя євхаристії» ( копія зберігається в Софії Києвскій»), « Святих Михайла та Гавріїла». Залишки храму з ледь вцілілим розписом збереглися до нашого часу, і є однією з семи цінних пам’яток Лівобережної України , які збереглися до нашого часу. За Лаврентіівським літописом є відомості, що в « Городці на Встрі » в 1141 році помер князь Всеволод Ольгович (місце поховання невідомо). В часи київської держави місто було декілька разів поруйновано під час князівських міжусобиць. Останнє руйнування зазнало під час татарської навали ханів Менгу та Батия 1239-1240 років. В топоніміці міста залишились назви « Старе місто» , «городище», « Старогородська слобода».

В другій половині ХІУ ст.. місто Остер потрапив під владу Великого князівства Литовського. Князь Володимир Ольгердович став роздавати поруйновані городи в ленне володіння. Землі та місто Остер отримав князь Юрій Половець- Рожиновський. Який поблизу с. Рожнів створив волость, на думку істориків Рожиновське удільне князівство. В 1393 році князь Вітовт віддає Остер своєму прибічнику князю Дмитру Сокирі. Згодом частина земель навколо міста Остер віддається Києво – Печерському , Михайлівському та Софіївському монастирям. А м. Остер належав княгині Трабській дочці князя Сокири. На думку історика М. Олександровича Остерщина заселялась вихідцями з південної Білорусі, міст Любича, Володимира та Суздаля, та кращими мужами Києва. Заселення краю відбувалось повільно оскільки край зазнавав спустошливих татарських навал 1283,1469,1491,1499 років. В 1538 році литовський віленський воєвода Ольбрахт Гаштольд збудував в Острі замок поблизу старогородськог городища, але оскільки русло Десни змінювалося, а Остерка ставала менш судноплавною з часом замок був перенесений в місцевість «Попівка», яка стає адміністративним та релігійним центром південної Чернігівщини. Після Люблінської унії 1569 року та утворення Речі Посполитої свій вплив на місто мали польський король та уряд. На початку ХУІІ століття Остер відігравав провідну роль в житті Чернігівщини . Бреську унію 1596 року єпископ І. Борковський написав, що він є «Єпіскоп Чернігівський та Острянський». Збереглись відомості про фундаторку багатьох храмів в краї Марфу Попівську з Остра. Також на думку вчених в Острі та околицях було збудовано 4 кам’яних уніатських храми. До управління та розбудови міста долучились Лаврін Ратомський, Константин Ратомський, Петро Корсак, Степан Аксак.

В 20 –х роках ХУІІ століття маємо відомості, що в місті самовільно поселилось 40 козаків , які відмовлялися нести повинності. Четверо острян згадуються в першому козацькому реєстрі, ще під час реформи Стефана Баторія. Остерські бояри та міщани підтримали повстання Мурка та Носка, Павлюка. З м.Остра походить рід славного козацького ватажка , який в 1638 році став гетьманом і підняв найбільше до визвольної війни 1648-1657 р . повстання - Якова (Стефана/ Острянина / Острянині). Приниження зазнавали боярські та міщанські родини ,тому представники шляхетських родин Остряниці, Біликів, Гришків,Шумейко, Носачів, Яненків стали учасниками як селянсько-козацьких повстань, так і Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

У першій половині ХУІІ ст.. місто Остер був центром Остерського староства, значним торговим ремісничим , культурним осередком. Під час Визвольної війни 1648-1657 років, місто не зазнавало значних спустошень. В місті був сформований Остерський полк на думку професора В. Сергійчука , але в 1649 році він був приєднаний до Переяславського полку, і той став називатися Переяслісько-Острянський, а його полковник Тимофій Носач був призначений на полковництво в Прилуки.

З 1657 року Остер сотенне містечко Переяславського, пізніше в ХУІІІ століттІ Київського полку. В 1663-1664 роках м.Остер витримав осаду польських військ на чолі з королем Яном КазимиромІІІ. За надану допомогу під час облоги , король Ян Казимир ІІІ надав місту привілей на Магдебургське право , хоча , деякими його положеннями користувалися, ще з 20 – х років ХУІІ століття. Остер отримав право мати свій магістрат та власний герб. На гербі зображено в зеленому полі міську браму з трьома вежами, та золотим хрестом. Герб своїм виглядом нагадує тризуб – малий герб України. Герб затверджений 4 червня 1782 року , коли Остер став заштатним містом Київського намісництва. Останній вигляд герба розробив відомий геральдист Б. Кене в 1865 році. Про ті далекі події нагадують тільки старогородські козацькі оборонні вали ХУІІ століття.

З появою місцевого самоврядування місто стає важливим господарським та промисловим центром. В ньому проходить 4 ярмарки на рік , розвивається цехове виробництво - цехи різників по дереву та плетінні неводів та сіток були відомі всій Гетьманщині. В Острі розвивається : кравецтво, чоботарство, бондарство, ковальство, ткацтво, кушнірство, котлярство, гончарство, іконопис, винокурництво та інші ремесла. В місті міцно осідають єврейська, армянська, волощансько- молдавська громади.

З Остром пов’язані козацько - старшинські родини Гетьманщини Солонин, Дворецьких, Закревських, Забіл, Шрамченків , Макієвських, Гришків, , Лазаревичів, Сомків, Борщевських, Рклицьких,Туманських, Смоловиків, Слухаєвських, Дроб’язок, Вихідці з остерського боярства стали гетьманами України Яків Острянин , Гришко Іванович. Козацькою старшиною лівобережних полків були Іскри (нащадки Якова Острянина), Білики, Солонини, Макієвські Яненеки-Хмельницькі, Шумейки , Гришки та інші. Нащадки славних полковників та сотників , значкових та військових товаришів повернулися в рідне місто після ліквідації козацько - старшинського стану 1782 -1784 роках.


14.08.2008 р.

Петро Лавренчук. історик, краєзнавець.

ttp://oster-city.com.ua/cityhistory.html

Поселення козацьких старшин роду Макієвських в м. Острі
Герб Роду з печатки Костя Мокієвського ( Макієвського)- полковника Київського



Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори