"Не сумуй, ми завжди будемо разом, адже над нами одне небо"
Важко уявити собі щось печальніше...
Нехай небо одне, одне повітря... Але життя також одне.
І як же сумно прокидатися вранці і думати, як ти там, на іншому кінці міста, країни, планети...
Або стояти ввечері біля вікна, дивитися на зорі і думати, що, можливо, ти так само стоїш зараз і дивишся у своє вікно. І, можливо, ми навіть дивимось на одну зірку... Просто між нами тисячі кілометрів. Як важко.
КОМЕНТАРІ
12.03.2011 - 23:24
Ляля Бо: але ж як все-таки добре, що хоч небо одне...
13.03.2011 - 00:34
Можливо...
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає. Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
Ліна Костенко
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.