музика: "Сплін" "Орбит без сахара"
вже кілька днів намагаюся заплакати і не виходить. депресняк? та ніби нє. просто все так апатично, так перпендикулярно до всього... життя проходить повз. люди живуть, усміхаються, одружуються, сперечаються, а мені тупо пофіг.
бажань нема. ну майже нірвана)) бракує емоцій. нема бажання вдаритися в роботу, чи ще щось собі придумати, на чомусь/комусь зациклитися, гризти землю, битися головою об стіни, набивати ґулі, падати, роздирати коліна, замащувати зеленкою і бігти далі. хтось тут на сайті в інфо про себе написав "сангвінік з холеричними припадками", а я, виходить, сангвінік з нападами меланхолії. це гірше)
***
думок теж нема. майже. те, що зараз пишу, тягнеться з голови в'язкою, липкою субстанцією... сили волі бракує, щоб врешті навести лад у житті. зробити хоч раз щось розумне і корисне. навіть писати стає впадло. мене затягує глобальне НІЩО, хапає довгими бридкими щупальцями те, що залишилося від мого "я" і безжально шматує на спогади, стирає, як, файли на шифт+деліт.
***
віндовса таки переставила.
а, ще віршик на завершення. старий доволі...
Сенсу життя немає, є великі зелені очі
І маленьке червоне серце, що здається чомусь невтомним,
Тим, кого не хвилює те, що ти більше так не хочеш:
Повертатись додому і знову втікати з дому.
Ти один з списку тих, кого живить бажання свободи,
Ти такий, як і всі, тільки очі чомусь сумні,
Ти один проти всіх, тільки рештки твоєї любові
Героїчно загинули в вашій із світом війні.
Ти усе ще шукаєш в словах хоч якогось змісту
Сльози – це не твоє, це перевага слабких.
Хтось – дитина батьків, ти ж дитина великого міста
Де немає пощади в очах перехожих німих.
В них закони чіткі, що є добре, а що – погано,
В них зелені купюри холодно керують світом
Вони можуть багато і хочуть також багато,
Ну а ти… теж не мало… бо прагнеш їх зрозуміти.
27.08.2009 р.
давно писала, а не змінилося майже ніц. хіба начилася трохи краще римувати і то дуже відносно. не порозумнішала ні на йоту...
і сенсу життя нема, і очі все такі ж зелені, і втікаю... сама від себе і від усіх, і воюю із вітряками, і ненавиджу Дон Кіхота... і ще багато чого ненавиджу, а ще більше - люблю...
але про це - в іншому щоденнику.
|
|
