| 1. |
12.11.2012 15:16
Гроза… Гримить… І чути гомін вітру,
Вривається у спокій дощу крикливий стук.
Душа моя, мов мальва переквітла,
На сонці тліє,ще не стиснута в п’ястук.
Веде погода дивний мокрий танець,
І ритм мелодій падає на скло,
А у душі все тужить той багрянець,
Реве та стогне, як ріка Дніпро.
На крилах вітру радість віднесло,
Дощі зламали краплі сили духу,
На річці долі загубив весло,
А плин по течії приніс лише розруху.
Гроза… Гримить… Вітрисько ще кричить,
Укрило вікна пеленою суму,
А щастя тихо в закутку мовчить,
І пише доля мою тиху думу… |
|
