| 1. |
12.07.2012 11:55
Куди іти? куди тікати..?
Бо межі світу тут тверді.
Якби могли крізь вимір часу
Як не вперед, то хоч назад
Аби себе переписати... |
|
| 2. |
12.07.2012 13:00
Аби лиш вічність не застигла
В скляних від відчаю очах
Якби ж іще хоч трошки дива
хоча б на мить, останній раз... |
|
| 3. |
12.07.2012 16:39
Нехай залишить хоч сліди..!
Нехай горить..! І в морок кане,
Хай скаже холодно "Іди"...
Це все залишиться між нами. |
|
| 4. |
12.07.2012 20:32
І далі будні, як і всі.
І завтра - майже що й учора.
Ми ще напишимо вірші...
При світлі бляклих моніторів... |
|
| 5. |
12.07.2012 21:39
Ти бачиш в темряві гілки?
Вони так прагнуть зорі вкрасти...
Збивай росу....біжи...біжи!
Допоки спалах не погасне!
Допоки темряву суцільну
Проміння дня не розіб"є,
Лови повітря божевільне..
Допоки вітер не засне..!
Ти бачиш в темряві? Скажи...
При світлі днів...цей світ несправжній.
Куди не йди - стіна межі.
Тож краще в дійсності міражній... |
|
| 6. |
12.07.2012 23:20
Зосталось кажеш...може й так;
І далі тиша ...наче мертва,
Аби ж її побільш в думках...
Якби ж вона в душі затерпла!
А так - безмірні голоси...
Кричать, як ворони у небі,
Над чорним лісом, де стежки
Ведуть туди, куди не треба.
У хащі докорів, страждань
В постійних вад скелясті кручі,
У лабіринти тих вагань,
Які безперестану мучать!!
Зосталось мабуть тільки йти.
Або завмерти. Просто впасти
Коли немає вже мети,
нема її і в кого вкрасти. |
|
