Всюди грають смарагдові грані, гримить...
Падай... падай в траву горілиць, бач лиш хмари.
Відшукай навмання найчарівнішу мить,
порахуй свого серця неквапні удари.
Твоя мова лунає в тобі наче спів.
Просто видих і вдих, своє слово, мов птаха,
Кожен дотик трави, кожна крихта-комаха,
Кожен подих могутніх степів і лісів,
Кожен видих і вдих в унісон цьому світу.
Це твій край, і земля ця по-праву твоя.
Древо роду до нас простягло свої віти
і гойдає життям нас іще з немовлят.
