дощ густий,
що передує зливі,
лунає,
мов оплески,
аплодисменти бурхливі
злива ж слідом реве і гуде,
наче потяг без рейок
долиною йде
стрімко і швидко їде,
мчить безоглядно,
безслідно
бурю
поперед себе жене –
донебесні верби додолу гне
а тоді, наче постріл, раптово стихне,
мов невидимий диригент
заперечно паличкою ворухне,
риску рішучу
у повітрі незримому підведе –
і стане тиша, тільки великі краплини
ще з листя скочуються де-не-де
і звучать об траву, мов непевні кроки,
ніби хтось безтілесний
під покрівлю, бо змок, проситися йде
до затишної хати –
обсохнути,
пригадати
і далі йти
густого дощу
оплески
непокритоголово слухати
рясні аплодисменти
прийма-ти
15.03.2025
