Дорогою йшов, та і трохи втомився,
В якомусь селі відпочить зупинився.
На призьбі сидів, української хати,
Можливо й столітній, дідусь бородатий.
Я чемно із дідом отим привітався,
Та й трохи посидіть на призьбі зостався.
Подякував діда за чистую воду,
Розмова пішла про життя і погоду.
Тихенько сидів та і ввічливо слухав,
Дідусь не мовчав, ще й тютюн з чихом нюхав.
Оте що устиг, та й зумів записати,
Корисні слова, щоб комусь передати.
Життя, казав дід, немов довга стежина,
То річкою тихою котиться-в'ється,
І плисти такою за щастя вдається.
Буває таке і воно не здається,
В пороги високі вода розіб'ється.
Ти йдеш собі тихо, в душі щось щебоче,
Та навіть ще більше - співати все хоче.
Ідеш, як летиш, землю ледь відчуваєш,
Й біди ти не маєш і геть не вбачаєш.
Аж раптом назустріш стежиною двоє,
Доріжку вузьку всю зайняли собою.
Вони так нахабно, вальяжно бредуть,
Пройти вже тобі і комусь не дадуть.
Отож, щоб безпечно пройти, то дивися,
Зустрінеш таких, краще їм поступися.
Гординю сховай, проти сили змирись.
На вузькій дорозі зумій розійтись.
Буває, що руку котресь протягає,
Він просить подати, а не вимагає.
Не можеш подати, його не суди,
А мовчки, у справах свої далі йди.
Ти сильний здоровий, зустрінеш каліку,
Тебе бог зберіг, а йому це до віку,
На милицях, важко життям шкандибати,
Такому потрібно завжди помогати.
Малих бережи, а повага старому,
І завжди спіши повертатись додому.
Та й честь свою завжди зумій зберегти,
З цим зможеш у старість здоровим дійти.
Якщо будеш щось чи когось вибирати,
Не слухать, а мізки потрібно вмикати.
Бо бачиш що маєм, було "по приколу",
Дай бог щоб таке більш не сталось ніколи.
А ще казав дід, всім добріщими бути,
Робити всім так, щоби зло оминути.
На тому пішов я, а діду вклонився,
З криниці водиці в дорогу напився.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
ID:
1035543
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.03.2025 21:21:01
© дата внесення змiн: 15.03.2025 21:21:01
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
