Спотикаючись, гублячи капці, він попростував на кухню.
Чомусь, зненацька, так захотілося яблука, неначе перед...
З кімнати долинув знавіснілий рик – певно чудовисько з дівідішного жахіття отримало чергову порцію срібних куль... Забув натиснути «стоп» - пусте, передивлю... А де отой маленький вправний ніж, до речі?
Хрумнути, по-простецьки, білявою смакотою він одвик, запитай коли – не згада... Відрізати скибочку, обдивитися з усіх боків (незважаючи на той факт, що магазинних яблучок черв`ячок уникає) а тоді вже й до рота. Самий ци...
Ось ти де? Висихаєш в обіймах наглої виделки – а що їй, нержавієчці, стане? Я в тебе позичу його ненадовго, не проти... А то вже сли...
А красиві ж! Червонобокуваті та лискучі... Гра світла вражає – надвечірній промінь майстерно освітлює подіум стола крізь фіранку. Натюрморту блага... Треба буде...
... Різь!.. Овва! Яблуко катапультувалося з неслухняних пальців, відстреливши собі бока. Гупнуло, приречено, килимом, котнулося під ніжку стола. А ось ніж – той роздратовано дзенькнув, зачепивши тарілку з плодами, мовляв, навряд чи вдасться сьогодні вас поколошматити. І, майже одночасно, на тарілчине бильце стрибнула крапелька, за нею – ще одна. З руки? Кров?! Та ж ні! Чому ж тоді чорна?!
Глянув на пальця – ранка манісінька чорніє – як у отого монстряччя з трилера. З кімнати знов ревнуло...
Кинувся до люстра... Закопилив пальцями неврізаної руки повіку...
Бу!.. Чорніла в яблуці (вже тепер ока) темінь несусвітня. Не переймаючись відкопилити повіки – повільно сповз додолу...
Гра світла продовжувала вражати саму себе – оскільки він вже нічого не бачив. І не чув, як ота екранна звірина доривала чиєсь нещасне єство... Їй було глибоко байдуже на цю квартиру, оцього художника, недомальований плакат і на отой каламарчик чорнила, що вдало маскувався, приміряючи собі все темніші шати мряки, що насувалася...
* * * * *
Очуняв він від рику? Та ж ні... Рик ні до чого. Рик...лама (як добре мати ще й радіо вдома).
« Рідке мило, що вбиває всі відомі і невідомі бак... Завжди мийте руки перед їж...»
21.12.09
Суперова проза! Розсмішили! Читаючи, я уявила Вашого героя на кухні, як він воює з яблуком... і оту остогидлу рик...ламу... яку маленькі діти знають напамять... І чомусь згадала, що вчора вперше купила парафінові яблука... фу... Очищайте їх від шкуринки, бо опинитесь у музеї воскових фігур Мадам Тюссо!.. Ой, щось я розговорилась.. Зараз цілий твір напишу.
Пишіть прозу! Дуже цікаві образи! Додам Вас у білий список(з Вашого дозволу).
Заходьте на або
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо Вам цікаво, можу вислати на електронку свою маленьку повість-фентезі, для ознайомлення. Три роки тому написав. На цьому сайті треба її лише частинами викладати, я полінився. а в білий список без дозволу додають, але мені надзвичайно приємно Вам дозволити
Додам Вас у білий список(з Вашого дозволу).
чудово!
