Самотній поет…
Такий же самотній як і тисячі людей навколо…Блукають тінями, шукаючи дорогу до щастя…а де ж воно, це щастя? Самотність…Як багато в цьому слові…Самотність породжує пустку душі, що наче зів’яла квітка не може зацвіти. І він, поет – вкладає у свої вірші всю душу, свою любов, щоб не відчувати себе самотнім. Він хоче, щоб його зрозуміли…Але його відштовхують…неначе ніж в серце….так боляче…Він не був сприйнятий…Він так любив море, але його постійно виштовхувало на берег….Самотність…Не зрозумілий герой свого часу….
********
Творіть, не відштовхуйте тих, хто до вас тягнеться всім серцем – можливо, це такі ж самотні поети, яким не вистачає краплі вашого тепла….Ви, поети, маєте змінити світ на краще, зробити його ніжним і добрішим…Все в ваших руках…
дякую вам, A.Kar-Te 
