Я вгледів щось, ймення йому п…
На ніжках з солодкої вати
Павук приходить ночувати
Пилом наскрізь аплікацій тіней,
Що сонце вечірнє садило на клей.
Крадучись попід вікнами
Смерті із блискітками…
Шукаючи жертву,
Тремтячу у ліжку,
Вишукуючи страх,
У темряви на вустах…
Аж раптом! Кроки і шати
Ось там, у куточку цієї кімнати!
Нічого не вдію, коли врозумію з жаху -
Павук на вечерю має душу мою!
Тихо він сміється і трясе головою
Крадеться ближче і ближче, як ліжка дістати рукою
І легше, ніж тіні, і швидше, ніж міль.
Руками обвив, і в очах моїх - слини його сіль.
- Спокійно і тихо тепер, любий мій
Не тірбайся так, а не то буду сам не свій.
І запізно втікти чи світло ввімкнути
З тарелі павука мені не зісковзнути!
Я відчуваю, ніби мене їдять
Сотні мільйонів пухнастих дірок
І я знаю, що уранці мені знову вставать
Під розриваючий холодок.
І павук завше голодний…
