- Хто в цій кімнаті?
- Я.
- А, ти. А я думала хтось з Них. Ходи-но сядь.
- В тебе немає цигарок?
- Ні, але я вмію курити!
- Ну і дурна. Кидай.
- Гаразд….*пауза*…-Хочеш, я сходжу пошукаю?
- Ні. Я надто довго тебе чекав, щоб ти зараз пішла.
- Добре. Сісти тобі в ногах чи поруч?
- Іди сюди, на довжину випнутих губ.
- О, ні… Це надто велика честь для мене…
- Про що ти? Велика честь любити?
- Так… Велика честь бути поруч зі своїм Богом.
- Ну і дурна. Кидай.
- Але ж…*звук поцілунку* - Королю мій!
- Що, скажи, в біса, тобі подобається в моїй музиці?
- В біса? Не знаю. Ти розмовляв зі мною через неї. Так, як ти умієш, кликав до місяця.
- А моє тіло? Ти відчувала його?
- Не питай… Краще подивися, яка я. І до кого ти вернувся? Я - твоя минула?
- Ні, ти моя майбутня.
- Обігріти тебе, означає знищити тебе, так?
- Так.
- Обласкати тебе, означає поранити тебе, так?
- Так.
- Полюбити тебе, означає приректи себе на твою нелюбов, так?
- Ні... Тобто так. Пробач.
- У такому разі, я не люблю тебе, чортяко. Геть з мойого ліжка.
- Обожнюю, коли жінки виганяють мене з ліжка.
- Не йдеш? В такому разі піду я.
- Стій! А цигарки?
- Обійдешся, старий. І взагалі! Ти - дивак і психопат! І егоїст!
- Чорт, люблю правду!
- Чому ти витріщився? І не щирся так! Чого ти щиришся?
- Ох, Боже мій, як мене заводить, коли на мене зляться… Ну ж бо, йди сюди.
- Засранець. Ти навіть коли мертвий, то абсолютно живий. Елвіс ховається.
- О-ні, люба, Елвіс помер разом з поп-рок-н-ролом. А ти ж знаєш, що тільки рок і блюз течуть твоєму лоні…
- Йди геть, не чіпай мене! Боже, о Господи, що ти робиш, Янголе?
- Я відчиняю двері. Я прийшов. Зустрічай.
- Гаряче, Джиме, гаряче! Ріки… ти прокинув їх в мені. Дельти, заплави, дамби і стариці… Ох, все іде до тебе…
- Обличчя в дзеркалі, дивись, не зника. Дівча, подивись, не стрибне із вікна…
- Я…зараз приречу себе на самотність…Іди…Вглиб.
- Привіт, Кохана! Як же звати тебе? Привіт, Кохана! В гру забереш мене?
- Твої вірші, Джиме… Твої вірші… Чи писати мені ще щось після тебе?... Чи зможуть ВОНИ зрозуміти нас?
- Люди дивують, коли ти дивачий. Обличчя огидні, самотність страшна…
- Цілуй мене. І вір у них. Вір, чорт забирай. А поки що, поки гардини закриті, люби мене. Сьогодні я - твоя володарка.
ID:
172902
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.02.2010 14:06:31
© дата внесення змiн: 20.02.2010 14:06:31
автор: Хельга Ластівка
Вкажіть причину вашої скарги
|
