Сьогодні я дочитала тебе до кінця. Закінчила десь на передостанній сторінці...і поставила крапку. Через деякий час я дістала тебе з-під великої купи чернеток, вкритих порохом...і доставила ще дві.
Сьогодні я дописала тебе до кінця... Хороший сюжет фальшивої історії. Зробила лише одну орфографічну помилку. Добре що це була лише чернетка, сенсу не було переписувати і я без всякого сумніву просто зачеркнула.
Сьогодні я домалювала тебе до кінця. Добре, що кінцем для мене був лише ескіз. Чіткі лінії невизначеного малюнку. Зараз ця картина валяється десь в горі лахміття моєї брудної душі.... Мабуть давно вже варто навести там порядок.
Сьогодні я доспівала тебе до кінця. Сотні раз промотуючи в голові мотив, я вирішила стерти її з пам'яті. Набридла.
Сьогодні я докурила тебе до кінця. Загасила сигарету...викинула.... Взяла іншу і жадібно почала курити знову, але надто багато нікотину залишилось від останньої.
Сьогодні я стерла тебе до кінця.... Взяла чистий аркуш паперу і почала малювати собі нову історію.... і окурків там уже немає.
один з небагатьох випадків коли проза дуже схожа на вірш... як по виконанню так і по енергетиці... єдине але яке досить легко виправити - "зачеркнула" на "закреслила" поміняти
Tanya Lototska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00