Розмова з...
Початок
Знаєш, я не музикант і тим паче не композитор... Я просто людина, що тримає у своїх руках ЇЇ.
Невже?!
Вона: чому так довго?
Я: ніяк не могла наважитись.
Вона: а зараз?
Я: не розумію, як жила без тебе.
Вона: тепер я поряд.
Я: не жалієш?
Вона: ні, я тебе шукала.
Я: знаю.
Вона: ти та людина, що мені потрібна.
Я: чому я?
Вона: в тебе вогник палає в очах.
Я: тільки, коли бачу тебе.
Вона: це добре.
Я: колись він мене спопелить.
Вона: я згорю разом з тобою.
Я: до кінця.
Вона: ти втримаєш мене?
Я: чи можу не втримати свою душу?
Вона: а я твоя душа?
Я: так, бо ти співаєш разом зі мною.
Вона: мені подобаються твої руки.
Я: правда?
Вона: так, хоч вони ще невмілі.
Я: то, може, потренуємось?
Вона: спробуй.
Я: я тут віршика написала... підіграєш?..
серце моє шестиструнне бринить
перша струна я до сонця на мить
друга думки не чужі не свої
третя морська глибина що мовчить
четверта струна залізний ланцюг
п’ята то ніч липка тінь її рук
шоста вогонь в моїх пальцях горить
серце моє шестиструнне бринить
Вона: по-твоєму, ми сумні?
Я: ні, а що?
Вона: невеселий щось віршик.
Я: я на парі писала.
Вона: ти мене кинеш?
Я: ніколи нізащо.
Вона: знаю, що найдеш нову.
Я: мабуть, але не кину.
Вона: будеш плакати?
Я: давай про інше?
Вона: а я не буду.
Я: ну, і не треба.
Вона: на той час я віддам тобі все.
Я: я візьму.
Вона: доторкнись до струн.
Я: теплі.
Вона: бо я жива.
Знаєш, я не музикант і тим паче не композитор... Я просто людина, що тримає у своїх руках Гітару.
Невже?!
Кінець
2005
