Сьогодні щось такеє сталось,
Прийшла додому, Букваря шукаю.
Шукаю тії дні, що там зостались,
Де ми маленькі, колись добре грались.
І от вже перша є сторінка,
А там зохована картинка,
Де рідна матінка моя,
А біля неї є і я.
Таке мале, таке щасливе,
Таке відверте і красиве.
А сонце світить так яскраво,
І мама теж дуже ласкава.
А коли другу я сторінку,
Перегорнула у затінку.
То буква «Б» так вихваляє,
Любити батька нас повчає.
А буква «В» така відважна,
То ж вчителька моя поважна.
Я пам'ятаю тож вона
Вручила вперше Букваря.
Вітала, щиро обіймала,
В мороз завжди оберігала.
Любила нас і любить досі,
Бо ми були простоволосі.
І так дитинство знову над очима,
Чарує, манить, затиха…
І знов за нашими плечима,
Дорога світла без гріха.
Я так знов хочу повернутись,
Знов у колисці колихнутись.
Згадати ті хороші дні,
Що лиш з'являються у сні.
Та вже Букварик закриваю,
Обгортку ніжно заправляю.
Бо там зосталося життя,
Яке простує в майбуття.
Там залишились світлі роси,
Там в мами були русі коси.
Але тепер я вже отут,
Буквар тепер лиш мій статут.
Але я знаю, пам'ятаю,
Свого дитинства рідний краю,
Свою протоптану стежинку,
Свою незловлену сніжинку!
ID:
223162
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.11.2010 13:09:47
© дата внесення змiн: 19.11.2010 13:09:47
автор: Марина Яковишена
Вкажіть причину вашої скарги
|
