Я розумію що обман,
Та хто сказав, що все у світі чесно.
Обман породжує обман,
А злість руйнує щастя.
І так постійно в боротьбі,
Ми забуваємо смисл щастя,
Ми наче звірі розриваємо плоть.
Ми нищимо світ, щоб жили інші.
Ти забуваєш почуття,
Довіра повністю зникає.
В очах вже просто пустота.
Слова, ми забуваємо їх.
Не помічаєм ми, можливо це на краще,
Неусвідомлюєм своїх ми дій.
Ми думаєм, надіємось, що буде краще,
Та краще вже не буде, ти повір.
Ми зводимо свій храм,
На березі з піску, ти підганяєш час,
Та підганяти час не варто.
Ти втратиш все, і не повернеш вже.
Повір свій час потрібно шанувати,
Цінити кожну мить свого життя,
Ми неповинні відступати,
Якщо зупинить нас печаль…
гарно сказано...
