Моє радіо - мій тиран і кат - більше не працює. Так символічно. А ще з мене пре не надто оптимістичними римами, і не лише своїми. Я б читала тобі вірші на ніч, la mia casa.
Їхала сьогодні додому без настрою, без зустрічі з тобою – це вище моїх сил.
Але ж головне не відступати. З кожною досягнутою метою додавати у список ще дві-три, чому б ні?
Наше життя – сходи, кожна сходинка - один не безцільно прожитий момент. І живемо ми доти, доки нам ще є куди підійматися.
Адже людина жива до тих пір, поки їй є задля чого жити, є ще куди рухатися, є чого прагнути.
Сиджу вдома, слухаю Placebo, їм труфель, п*ю каву (якусь нову. Сама винайшла..знущалась над курячими яйцями та корицею), читаю підручник з італійської і шукаю, що б його переглянути...Що б вивчити, ось це не погано «Voglio che mi ha abbracci».
Нехай це буде моє тобі невеличке проханнячко.