У кожної людини дорога є своя,
Дорога до Шевченка нам віру окриля.
В дитинстві як ступаєм на шлях цей чи тоді,
Коли і досвід маєм і вже не молоді.
Пригадую далекі та незабутні дні
" Кобзар" читає мама-я мов в казковім сні.
Коли ж про безталанну дівчиноньку- небогу-
Клубок у горлі душить, в очах сльоза - тривога.
Минуле- наша память,
Майбутнє кличе нас.
У кожного,я вірю,живе малий Тарас.
Його життя- це приклад:
Художник і поет.
Із кріпака малого
Такий всесильний злет.
Він чесно і відкрито
казав усе за нас.
Тому й на кручі синій
Задумливий Тарас.
Щоб не в поклоні клали
Йому живі вінки,
Щоб нам дивитись в очі-
Коли пройдуть віки.
