Терновим цвітом
Пішла я в літо
Бо серце в згадку терпку одіто.
Як сонця спалах
В гілках опалих,
У весни трохи тепла забрала,
Зросить щоб пустку.
Вже літо щедро тепло відпустить,
Ще й убереться в квітчасту хустку.
А потім осінь
Дощами зросить
Достигле в полі моє колосся.
Зима ж бо люта
В сніги закута -
Із мого серця маленьку смуту.
Весною,в повіінь
По вінця повним
Знов розів'юся росточком новим.
