Жіноче серце - сповнене любові,
Жіноче серце - сповнене тепла.
У кожнім русі, подиху і слові
Любов від серця справжня пролягла.
А час тече, немов би річка стрімко,
Відлічує шаленні віражі.
Лише незмінна залишилась жінка,
Їй всі висоти й болі не чужі.
На полотні чудову творить казку,
Лишає після пензля чудеса,
Із слова здобуває пісню - ласку,
Щоб людям відкривалася краса.
Чарівних звуків відчуває дотик-
Безсмертна музика підкорює усе.
Й тягар буденної домашньої роботи
На плечах мужньо кожен день несе.
Вона пройшла горнило лихоліття,
В чоботях кирзових,шинелі фронтовій.
Собою закриваючи півсвіту,
З чумою чорною вступаючи в двобій.
І це вона була в Авганістані:
Радистка, медсестра і назавжди
Тією, що чекала і остання
Не вірила у привиддя біди.
Лиш тільки в серці сповненім любові-
До вічної краси, сім'ї, дітей,
І до народу, що стежки тернові
Освітлює, як вічний Прометей.
Народжується і невгасне зірка
Земного світу, вічного буття.
Кругом встигає непомітна жінка,
Яка дає надію і життя.
Її лиш можна тільки возвеличить
І серцем, а не розумом збагнуть,
Жіночий світ, який лиш жінці личить,
І всепрощенну материнську суть.