(Пам'яті брата,що трагічно загинув на 27-му році життя присвячується)
Кує зозуленька,над Церемом кує.
Односельчанам супокою не дає.
Літа із радості й журби несуть рої...
Та не твої.
От знову сонце над Тернівкою встає.
І до обійстя твого промінь дістає,
Золотить посмішкою далі голубі-
Та не тобі.
Вже й тепле літечко розмаєм зацвіло,
Скропило дощиком, до тебе забрело.
А у зіницях кам'яних твоїх-зима...
Тебе нема.
Наш любий братику,знов завітали ми
До врат твоєї потойбічної тюрми.
Твоя зозуленька в живих серцях кує.
Ти, рідний,- є!
(Церем-ріка в Новоград-Волинському р-ні
Тернівка-моє рідне село.)
Гідна присвята. Та ось особисто на мене справляє гнітюче вреження вираз (твоєї потойбічної ТЮРМИ)Від такої теплої, братерської присвяти складається враження, що Ваш брат був хорошою, достойною людиною тож потойбічна тюрма асоціюється у мене з пеклом. Мабуть Ваш брат достойний місця в Раю. Чи не краще було б кінцівку вірша дещо змінити, ну щось на зразок такого.
Наш любий братику ми знову, знову й знов
Несем до врат погосту смуток і любов.
Твоя ж зозуленька в живих серцях кує.
Ти, рідний, є.
З повагою Євген
"Наш любий братику,знов завітали ми
До врат твоєї потойбічної тюрми" - дуже зачепили ці рядки! ...втрата близької людини завжди боляче (в мене два роки тому дідусь помер від раку, до кінця не знаючи, що з ним і вірячи в життя)! Єдине що лишається - це вірити, що наші близькі гідні кращого життя поза цим світом! ...тримайтесь...
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00