Завжди життя мене питає,
Чому живу не так як всі?
Чому всьго не вистачає?
Чи геній я,виходить ні.
Люблю теорію у всьому,
А практики зовсім нема.
Живу як всі в житті тяжкому,
Одна печаль і дивина.
Життя я бачу на папері,
Відносини будують там.
Живи для себе,не для неї,
Не довіряй нікому сам.
Я не такий як усі люди,
Життя секунди наче зло.
Давно вже щастя не бувало,
Ще зовсім щастя на було.
Про краще думать не потрібно,
Якщо й воно колись було...
Теперь воно вже геть пропало,
Тепер воно вже "загуло".
Нічого вічного немає,
Потворним бачу я цей світ.
Усе з нічого не буває,
Як не було і сотні літ.
