«Мазайло: -- По радіо читають, в анатоміях пишуть:
серце - орган що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного!
Серце - це перш за все орган, що передчуває і вгадує.»
(«Мина Мазайло» Миколи Куліша)
***
Серце
Серце від алкоголю черствіє, хоч і добрішає всередині.
« Якби мати таку жагу до математики, як до мистецтва, а не як до науки, як мали Гаус, Ейлер, чи Коші, можна було б описувати життя, що вирує навколо дріб’язком знаків чередованих А-кванторами, Е-ми, Б-ми у їх природній математичній нотації...
Це як у чіткій алгебраїчній теорії - серце замикається на доброті,
-- думав в рокову ніч з 29 на 30 травня 1832 року Галуа, дописуючи Огюсту Шевальє лист, -- як множина вчинків людини на операції добра.
І справа тут зовсім не в алгебрі, і зовсім не в аналізі...
А в ситуації, що склалася: ми можемо говорити про добро як про бінарну операцію - тобто таку, яка стосується обох.
Ти - мені. Я - тобі. Я - всім. Всі - мені.
І знову ж, згадуючи Булеві домисли, що свого часу привели його до названої на його честь алгебри...
Два добрих чоловіка не є добріші вдвічі аніж кожен з них окремо.
Добро воно просто є.
Або відповідно - його просто немає.
Лише одне з двох - або є, або нема.
Так чи ні. Плюс чи мінус. Чорна кава з лимоном, чи кава з молоком з цукеркою - чорносливом в шоколаді.
Ось вони сакральні принципи, які в даному контексті можна сміливо написати:
1+1=1
Добро + Добро = Добро
Очевидним стає стан речей з протилежністю до добра, де ми маємо:
0+0=0
І з цим нічого сперечатися. Це твердження навіть у жодного заклопотаного грою в квача школяра не викличе сумніву.
Нарешті, ось вони життєдайні істини, що так по-дурному й так по-дитячому звучать з вуст людини, що присвятила життя ма-те-ма-ти-ці:
1+0=1
і
0+1=1
Невже це настільки просто?!
Де є бодай мала доля добра - там і буде добро!
А добро - у серці.
Не дай-бо комусь хоч щонайменшим натяком на кон’юнкцію порушити ідею святої віри в добро!
Добро, що наповнює тіло і гріє серце. Як і алкоголь.
***
Алкоголь
Серце від алкоголю черствіє, хоч і добрішає всередині.
І не лише алкоголь, а й будь-який засіб, що штучно розширює свідомість.
І хай кидають першими камені ті, хто таких не вживає, мотивуючи тим, що життя і так прекрасне.
І опісля, хай сиплять сіль на свіжі рани ті хто підловили на слові штучно.
А таки штучно! Адеже, все що ми є - є ми. Все що ми створюємо є в нас самих.
Усі наші новітні-новаторські-інноваційні-нові ідеї є глибоко в нас самих.
Інша справа, наскільки це глибоко, і чи вистачить в нас духу, щоб розпороти перешкоду власного світогляду (що діє як захисний механізм від нас же самих), перебрати тельбухи минувшини; засунувши руку власної надсвідомості настільки глибоко, щоб аж дістати до хребта-основи. Й досягнути суть.
Не кожен вертається. А що гірше - не кожен вертається зі знанням. Дехто остигає, як і остигає його серце.
Серце має бути гарячим як:
--
Щоки коханки
чи
Щоки дитини, якій соромно зізнатися, що це вона розбила мамин улюблений горщик
--
Сльози зрадника
чи
Сльози щасливої пари, що зустрілися після дво-річної розлуки
--
Кава з коньяком
чи
Просто кава з медом і корицею
чи
Просто коньяк -- таким що обпікає зсередини.
***
...А що як серця немає?
Браво! 
