все менше молока, все більше кави
ці згустки хусткою торкаються ласкаво
і слів мені забракло…я скучаю…
все менше слів в мені, все більш одчаю…
всё меньше молока, всё больше кофе…
софиты на пороге храма строфы
слагали в дар святой моему богу
все меньше дома быть, всегда - в дорогу…
все більше ми на ти, все менше відстань,
від пристані на пристань - чути вистріл,
лиш поклик твій - і я вже поруч, милий
все більше рідний… все більше незрадливий…
всё больше мигов бытия, всё меньше смерти
смели с пути сомненья, жилы - в сети…
Два духа наших - странники без цели,
все больше корабли…счастливые на мели.