Кисло-солоний твій від*їзд
І поїзд, все іде навкіс.
Заліз, останню мить зіжмакав,
І гори сліз на плечі зніс.
Мені ж небайдуже, як спиш ти,
Чи у теплі твоя душа,
І твої рижо-бурі мешти,
Куди підеш ти…куди підеш ти…
А може дати відкоша…
Та з гальмів зняти бісів потяг,
Мене в колеса затягло,
На схід - киргиче звучно спогад,
На схід - гуде моє єство.
Та цей перон, барон печалі,
Він затягнув мене в паски,
І посмішки останні ритуали,
Закінчились на ноті самоти.
І ринули потоки рідких палив,
І не знайшлося сил, щоби піти.
Ту птаху, що з жалем оставив,
Схоронь у серці. Най щастить.
Дорога довга і по ночі,
Аби не забувався почерк,
Пиши листи, гуди словами,
Нехай мені присняться храми,
Твоєї вільної душі.
Зимові парки, торгаші,
І опер виліплені ребра,
Дай-бо… чекаємо, як неба,
Тих днів вселенського добра,
Сторінок тиші, смаку кави…
Коханий, Пане мій ласкавий,
Чекатиму тебе до дна.
ID:
305973
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.01.2012 14:56:54
© дата внесення змiн: 12.01.2012 14:56:54
автор: Хельга Ластівка
Вкажіть причину вашої скарги
|
