Прекрасного уже нема на світі,
Не залишилось крапельки тепла,
Усе черстве, холодне наче вітер,
Любов була, а може, й не була.
Любов була. Насамперед я хочу,
І вірю, і надіюся в слова.
Як десь сорока в лісі я скрегочу,
І плачу ніби немовля.
І пустота. Кохання вже немає,
Немає радощів, і щастя, і тепла,
А сум лиш думає,холодний...він гадає,
Немає всього, є лише Земля.
Земля! Вона одна є кращою за все,
Одна вона лиш здатна покохати,
Людей поганих, злих людей,все те,
Що світу невдалося заховати.
