Скільки крові пролито було,
Скільки душ переламали.
Скільки серденьок просто згнило,
І людей скількох повбивали.
Скільки сліз лилось з очей,
І прощальних слів лунало.
І недоспаних скільки ночей,
А горе так і не минало.
А скільки душ плакало живих,
І скільки їх щодня вмирало.
І не з*являлось мрій нових,
Усіх їх горе одібрало.
А скільки материнських мук,
Скільки молитв земля почула.
І люблячих сердець розлук,
Вона ще й досі не забула.
Згадаймо й ми хоча б сьогодні,
Оцю історію страшну.
Людей, що бачили безодню,
Але все ж виграли війну!
