Пишіть, друзі мої,
Якщо пишеться,
Може щось по нас
Тай залишиться.
Прочитає хто
Думу давнюю,
Пригадає хто
Днину славную.
Днину славную,
Чи не славную,
Як вже вийде там,
Що судилось нам.
Складуть літопис
Із віршів отих
І судитимуть
Нас усіх по них.
Нас судитимуть
Судом правидним
Нема місця тут
Людям завидним.
Дав Бог кожному
Крихту талану
І дорогу дав,
Різну, - не одну.
Та дороги всі
В одну сходяться
Між поетами
Так вже водиться,
Що торуєм шлях,
Щоб почули нас,
Як сьогодні ні,
То в прийдешні дні.
Слово праведне
Проросте зерном,
А пусте простим
Зійде бур’яном
Його виполять,
Не жаліючи,
Тому думаймо,
Слова сіючи,
Щоби нива та
Колосилася,
А бур’ян-трава
Не пробилася !
19.03.2012 р.
Я вражена вашим талантом! Вірш дуже хороший та правдивий. Браво.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую. Це вірш про творчих людей. Творчість не підвладна віку. Я писав в 25 , і пишу в 55. Роки тут ні при чому. Якщо людині Бог дав краплину талану, то його треба віддати іншим. А вже чи він , той талан, чогось вартий, - судити не нам .
людей не змінити-вже що є, то є...і кожен читає, що йому подобається...по заповіді:не суди і сам будеш не осуджений...
А нам браво за сміливість, що ми свої душі виставляємо на показ
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00