Капають сльози на білий папір,
Від болю серце завмирає...
Душа щомиті рветься ввисочінь,
Але,на жаль,без тебе не злітає...
Я мріями жила,в яких тебе придумала,-
Одним тобою марила,про тебе думала...
Сама придумала я казку,
В якій просила твою ласку...
Я так тепла твого хотіла,
В твоїх обіймах високо в небо я летіла.
В любов не вірила,та ти навчив любити,
Одним тобою почала я жити...
До тебе рвалась я на вільних крилах,
А ти,мов буря в океані,
В останню мить надії
Зламав мої вітрила...
Я вільною птахою хотіла летіти,
Та крилам моїм ти дозволив згоріти.
Як той корабель,до пристані рвалась,
В коханих обіймах тонула в ту ніч,
як востаннє кохались...
В самотній безодні ти дав потонути,
Як жаль,що не можна цього повернути...
Крізь грози й тумани я буду рватись на волю,
Тепер вже без тебе,-продовжую жити тобою...
......і для кого такі почуття.... якщо не цінять - не потрібно того робити....Впевнений, що у вас буде людина, яка щиро оцінить такі безмежні почуття 
