Ти пішов...
Кинув в слід лише тихе :"Прости!"
І душа закричала від болю
Зрозуміти не можу твоє:"Відпусти!"
Бо жила всі ці роки тобою.
Через парк де гуляли разом йду одна
Тепле сонце свій ніжний промінчик кидає
Все навкруг зеленіє,здається весна,
А душа ,наче взимку, моя замерзає.
Наша лавочка... все пам"ятає вона
Скільки ніжних хвилин провели тут з тобою
Неважливо яка наступала пора
Моє серце завжди наповнялось любов"ю.
Ти пішов...
Кинув в слід лише тихе:"Прости!"
І душа закричала від болю
Обіцяю прийняти твоє:"Відпусти!"
Хоя живу я і досі тобою!