Давно стертий з мап оптовик,
ти налягаєш своїм коміром
на мій живіт,
і я починаю бачити кулі,
з цього довбаного триклятого похмілля,
я наче не в своєму тілі,
і здається зараз вистругаю
голову бегемота,
у всій святій красі
ти найкраще що я бачив,
чорна ряса тобі личить,
давно стертий з мап оптовик,
ти збуваєш різний хлам:
алкоголь, зло, птахів
з очима жінок
забираючи в мене свідомість,
проливаєш на голову
чорнила і світила
темних зірок,
і поки я я засинаю,
ледь згадуючи власні
кроки з блювотиння,
ти слухаєш англійський
пост-рок.
Давно стертий з мап оптовик
я знову прокинувся сам,
мій страх сховався
в чиїсь голові,
це відверто успіх
залишатися непоміченим
серед купи цих
зомбі.
Давно стертий з мап оптовик
твої кістки
стануть опорою
для приросту континентів,
я буду ковтати це повітря
зацементоване
оліями і фарбами
мовчазних невротиків.
Світ не стане святішим
за тебе,
бо коли ти покидатимеш
землі
в голодній агонії
хтось буде топити
своїх апостолів
у власних туалетах.
а я мовчатиму
мовчатиму
мовчатиму
допоки
не стане світла.
