пройдуся поглядом бруківкою облич,
чи знає бог про їх прекрасні риси
чи знає він жінок, що від народження актриси,
і чи кохав одну з таких у протиріч
магнітним бурям, недостачі коштів,
батькам, товаришам, і всесвіту на зло,
чи знав ти, боже, як палає в злоті
її високе, білокам’яне чоло.
чи знав моменти, що спинились в часі,
що киснем стали пам'яті моїй…
Ти присягався, боже, не сміятись,
коли прийду на сповідь в час нічний.
І ось я тут. Стою перед тобою,
А серце роздирає дикий звір.
Чи винен в тому чоловік, що рве до бою
Гарячу пристрасть думі в перекір!
Заполонила, затопила, завела,
поклала загорітись як засяє
її Аврора. Вранішня зоря.
Як я люблю – ніхто не покохає.