Падаючі зірки,
Не розкажуть
Вам про
Повітряні
Ями,
В які
Потрапили
Калічені
Янголи,
Падаючі зірки
Не розкажуть
Вам
Про кінематограф
Ваших спин,
На яких би
Помістились
Усі планети,
Власне вами створені,
Але,
Якби не ваш гнів,
Якби не ваш гнів,
Що так і рветься
Назовні,
Гаряче
Обпікаючи
Шкіру
Вашого
Циліндричного
Трикутного
Зап’ястя
Чотириста
Сорок
Чотири
Кілометри
Угорі
Звисають
Над
Прірвою
Ваших снів.
Панове,
Зберігайте
Холоднокровність
Рятуйте
Себе,
До поки
Не втопились
У власному
Шлунковому
Соці
Гнів.
Гнів.
Гнів.
Затихай
Поміж
Зап’ястями
Рук,
Спокій
Перекидайся
Річкою
Неглибокою
На острови
Ніг.
Ви ще не втамували біль,
Ви не виблювали
Ви ще не виблювали
Пам’яті про матерію,
Отже
Падаючі зірки не у вашому
розпоряджені,
Вони воюють
Відсвічуюючи
Востаннє
Свої мундири,
Падаючи
За небопокраяні
Схили.
Вони не розкажуть вам про кінематограф
Ваших ший,
Що повисли
Над чиїмись спинами
І все діло у трикутному зап’ясті
вашому трикутному зап’ясті,
Адже
Трикутник фігура довершена
І замкнута,
Постійно переходьте
Кордони
Трьох сторін,
До поки
Не віднайдете
Ще однієї дороги,
Ще однієї сторони,
Яка б дала можливість
Вам звільнитись від гніву.
