Болить голова…я просякнута димом
Притуманеним сварок образ.
Я розбита на клапті, розмальована пилом,
Мої маски злітають щораз.
Я старалась дружити з власною головою,
Але ,вибач, ти також дурак!
Коли думаєш серцем ,володієш собою-
Ти не правильно мислиш ,пробач..
Та я ж дура наївна перевела всі сили
Лиш на те, щоб кричати в пітьму.
Я так вільно волала ,що мене окрилила
Не додавши на згадку «Чому?»
Я підняла з дороги чиюсь душу нетлінну,
Але це не провина моя…
Я її полюбила і прийняла , мов рідну,
А тепер, я для неї чужа..
Та нічого я звикла, просто вигнала сили,
Забагато ,щоб жити одній.
Ти не думай, що щастя я тобі залишила
Ти ж все рівно належиш мені!
