А потім, увечері, знову порожнє \"нічого\"
І випите в горлі важезно і брудно стоїть
Відводила погляд від твого завзяття нудного
Як легко говориш- так запросто зможеш убить
І все не важливе для тебе - для мене істотне
І все іґнороване - мною закинуте в суть
А літо стоїть цього року страшенно спекотне
Могло буть інакше. Могло його зовсім не буть.
Не бути тебе і не бути усіх цих історій
Туманом не йшла б у таку темноту голова
Було б як завжди, якесь Чорно-Азовськеє море
І криком бабусі медово-липка пахлава
І плечі червоно-пекучі діймали б всеношно
І маялися б де зависнуть і чого хильнуть
Розмови, розмови, розмови б кривились дотошно
Курились цигарки і всякая іншая муть
Але ти існуєш! І, більше того, МИ існуєм
Хоча і різняться безмірно наші вірші
Хоча і розходяться сни, у яких протистуєм,
В яких одне одного душимо у спориші..
А потім, на вечір, близьке до коріння \"нічого\"
І випите в горлі так само брудно стоїть..
Тебе я люблю. Суперечного, вічного, мого..
А те, що надрізане муляє - те відболить..