Буває, сядеш ввечері біля вікна,
А небо зоряне, мрійливе,
Шукаєш місяць, а його нема,
Чаклунка ніч взяла його в обійми…
Ти дивишся в небесну далечінь
І думаєш про когось, хто далеко,
Хто теж сидить і бачить свою тінь
Від світла зірки Андромеди.
І між чудових тих сузір’їв,
Летять, в імлу ховаючись, комети,
А ти тільки дивись і мрій
Про того, хто далеко…
