Швидкоплинно стукає годинник
Ще і сам не знаю що й до чого
просто поспішаю
Притворство убогості викликає гнів
Я, простоявши, на вулиці 5 годин, зрозумів одну річ: не всякий досвід буває позитивним. Кажуть: «- ти витратив 5 годин свого життя просто так…» Просто так? Просто так.. Простак я. Мені байдуже.
Хоча ні, я помиляюсь… Чи неправду кажу. Мені шкода, дуже шкода. Особливо тоді, коли я усвідомлюю, що я – це я. І з цього «я» можна було б вичавити за 5 години трохи більше ніж просто «нічого». Чи може стояти – це «щось»? Я думаю, це залежить від того, з якого боку, під яким кутом, в контексті чого подивитись на «це».
Але ж я ризикував. Ризикував залишитись з собою назавжди. І ще я ризикував не звернути увагу на те, що я стояв там і думав про «ні про що». Але тепер все добре. Я – добрий, скупий, нікчемний.
Чи схоже це на момент радості?
Фірмова страва – це страва, яка нічим не відрізняється від інших, але зветься фірмова, тому що так її назвали. Я теж! (не фірмовий)
Так як же:
- не всякий досвід буває позитивним;
- всякий досвід буває позитивним?
