вона пише тобі, відправляє богу
ти ж не читаєш її листи.
ступиш лиш крок, перейдеш дорогу
рано до нього, стривай, не йди.
і відправляєш один за одним
спілі, чекальні свої листи
чай на кухні стане холодним
ніби від тебе каже: "прости".
вона дзвонить тобі, піднімає бог
і знову довгечі гудки, гудки
посилання тиші, її монолог
в телефонній трубці не ти, не ти.
надокучливі цифри і номери
набираєш вкотре, в соте за день,
а тобі хтось скаже: може їх стри,
а листи сховай до своїх кишень.
вона пише їм двом: тобі і богу
бог прочитає йому листа
і на губах відчутно вологу,
то плачуть за ним одинокі міста.
